Лариса Саяпіна: «Робота з цифрами може приносити задоволення. Головне — любити те, що ти робиш»

Про те, як економісту вдається знаходити творчість у своїй роботі, в чому особливість корпоративної культури «Макснет» і як розвивалася компанія, читайте в нашому інтерв'ю.

— Ви працюєте в «Макснет» вже більше десяти років. Як починався Ваш професійний шлях у компанії?

— Перед тим, як прийти в «Макснет», я дуже довго не працювала, займалася вихованням дитини, а потім, коли дочка пішла вже до восьмого чи дев’ятого класу, зрозуміла, що я щось роблю не так і мені час виходити на роботу.

До цього я працювала головним бухгалтером, але ще в той час, коли все робили вручну, без комп’ютерів. Потім я закінчила курси 1С, а попрацювати не довелося. Вийшло, що я на теорії обмежилась і сіла вдома. Всі навички були загублені і мені було дуже страшно виходити на роботу.

Пам’ятаю, що я склала резюме, суть його була приблизно така: «Допоможіть люди, хочу працювати» (сміється). Розмістила його на якомусь ресурсі — и буквально наступного дня мені подзвонили з «Макснет».

Я пам'ятаю свій перший робочий день, він був взагалі жахливий, я сиділа і нічого згадати не могла. А потім якось у голові щось рушило, пішло, потихеньку заскрипіло (сміється).

Спочатку я працювала в тандемі з головним бухгалтером, а потім, вже коли компанія почала розростатися, взяли ще одну співробітницю. Зараз у мене у відділі два бухгалтери і ще два комірника. І відчуваю, це не межа, тому що компанія росте і збільшується потреба в кадрах.

— Якою була компанія, коли Ви тільки прийшли сюди працювати?

— Вона була невеликою, і роботи було небагато порівняно з тим, що зараз. Раніше все було зовсім по-іншому. Було всього близько десяти контрагентів. Я сама все робила, сама ходила на пошту, сама друкувала, сама носила документи. Те, що було раніше, і що є зараз, це взагалі небо і земля.

— А що саме змінилося в компанії за роки Вашої роботи?

— Дуже багато, навіть складно щось виділити. Пам’ятаю, коли я прийшла, у техпідтримці була одна людина, яка відповідала на дзвінки. Зараз наш сервісно-інформаційний центр — це десятки співробітників, які працюють у декілька змін. І ось все приблизно тоді так було — одна людина відповідала за цілий напрям. Зараз цим займаються декілька співробітників або цілі відділи.

Коли саме пішов такий розвиток, я точно не згадаю. Як зазвичай говорять: «Спочатку накопичуються якісні зміни, а потім вони виливаються в кількісні». Так приблизно і у нас відбувалося. У нас постійно всі в русі. Алла Станіславівна постійно вчиться, у неї виникають ідеї, вона ці ідеї починає втілювати і вони, відповідно, штовхають компанію вперед.

— Чи змінилося Ваше життя після приходу в «Макснет»?

— Так, я стала більш впевненою в собі людиною. Це, мабуть, найголовніше. Я почуваюся причетною до компанії, роблю внесок у її розвиток. І це мені приносить якесь додаткове задоволення. Також з’явилася впевненість у сьогоднішньому і завтрашньому дні.

— Чи навчилися Ви за час роботи в «Макснет» чомусь новому?

— Тут постійно чомусь вчишся. Я стала більш комунікабельною, мені набагато легше з людьми, ніж було раніше. Я гадаю, що це робота на мене так вплинула і люди, які мене оточують. Ще відповідальності тут навчилася, послідовності. Мені іноді здається, що я могла б бути зовсім іншою людиною, якщо б не прийшла сюди працювати.

— Що Ви можете назвати своїм головним досягненням за час роботи в компанії?

— Мабуть, це облік у тому вигляді, в якому він зараз є. У нас нормально поставлений складський і бухгалтерський облік. Ми змінили систему обліку, автоматизували. Ми освоїли всі програми, якими користується в Україні бухгалтерія, прогресуємо, намагаємося йти в ногу з часом. Зараз намагаємося перевести юридичних осіб, які є нашими абонентами, на електронний документообіг. Це складно, так як багато хто не готовий поки міняти формат роботи.

— Ви присвятили «Макснет» багато років і, мабуть, компанія для вас стала чимось більшим, ніж робота. Що для Вас «Макснет»?

— Так, я вже приросла до цього місця, мені складно уявити себе в іншій компанії, це моє життя, моя сім'я. Я йду на роботу із задоволенням, а коли у відпустку йду, то через тиждень вже сумую. Звісно, буває по-різному. Іноді втомишся так, що думаєш: «Все, більше не можу». Але нічого, ніч пройшла і йдеш вже зранку з іншим настроєм. У мене кожен день щось нове, є творчість у роботі, тому мені цікаво.

— У роботі економіста присутня творчість?

— Бухгалтер — більш одноманітна робота. Сидиш колупаєшся в цифрах, рахунках. А у мене по-іншому, мені постійно хтось зі співробітників щось підкидає. То потрібно щось вивчити і проаналізувати, то взяти участь у розробці якогось проєкту. Це цікаво. У мене постійно щось нове, я йду зранку на роботу і можу не знати, які питання і завдання можуть виникнути. Так що моя робота зовсім не нудна, а дуже навіть жива і весела.

— Ви так натхненно розповідаєте про роботу, відчувається, що Ви любите те, чим займаєтеся?

— Так, я люблю. Мені подобається, щоб у програмі завжди був порядок, щоб ніде не було видалених документів, щоб усі аванси були закриті. Це складно пояснити, але мені все це подобається. Для мене важливо, щоб у всьому був порядок і системність. Мені подобаются цифри, у мене навіть улюблена гра — судоку. Мені вот знайти місце циферкам, впорядкувати їх, прям слинки течуть (сміється).

— А що Ви можете сказати про колектив компанії?

— Дуже здорово, що у нас молодий колектив. Тут я прям відчуваю, що молодію, заряджаюсь ось цією енергійністю, настроєм і свіжими ідеями.

Ще мені дуже подобається, що у нас є своя корпоративна культура. Коли я прийшла в компанію, це тільки зароджувалося. Зараз дуже багато всього відбувається — то змагання з боулінгу, то ми на велосипедах катаємося всією компанією, то в марафоні беремо участь, і постійно щось нове додається.

— Чим Ви полюбляєте займатися у вільний час?

— Я людина-домосід. Ось знаєте, як кішка, яка порожню коробку побачила і відразу в ній ховається. Ось я приблизно така ж (сміється).

Я весь час чимось творчим захоплювалася. То я малювала, то вишивала хрестиком. А минулого року в просторах Youtube потрапила на майстер-клас з миловаріння. І мене так пройняло, що я цим вісім місяців вже займаюся. Зараз у мене вдома все в коробках, купа форм. Мені настільки це подобається, що навіть передати словами не вдасться. Я так зрозуміла, що до творчості у мене тяжіння завжди було, тому я і роботу свою так сприймаю.