Історія появи Інтернету в Україні та Харкові

Як з'явився та розвивався Інтернет в Україні

Про необхідність створення єдиної системи ЕВМ на теренах колишнього СРСР заговорили ще у 80-х роках. Власна ж історія українського сегменту Інтернету бере початок 19 грудня 1990 року, коли один із засновників Міжгалузевого наукового центру технології програмування “Технософт” Юрій Яновський першим з території України підключився до всесвітньої мережі.

Навесні 1991 року київська компанія “Технософт” офіційно отримала статус інтернет-провайдера. А до кінця 1991 року доступ до Інтернету отримали мешканці багатьох інших міст України.

Восени 1991 року почалися перемовини з Адміністрацією адресного простору мережі Інтернет (IANA) про виділення власного домену для України. А в грудні 1992 року Україна нарешті отримала власний домен *.ua. До того часу єдиним доменом СРСР був *.su, який в подальшому закріпився за рф.

Того ж 1992 року на ринку України почали з'являтися та активно розвиватися перші вітчизняні провайдери, серед яких ”Інфоком”, “Tenet”, “Релком-Україна”, “Lucky Net”, “Communication Systems” та ін. На відміну від США, де інтернет-галузь до середини 90-х років фінансувалася державою, в Україні розгортання Інтернету відбувалося без державної підтримки, що дозволяло телеком-компаніям вести здорову конкуренцію. До того ж більшість провайдерів працювали без ліцензії, і вплинути на це влада не мала змоги.

В 1994 році в Україні можна було нарахувати вже кілька десятків інтернет-провайдерів, проте масштаби розповсюдження Інтернету все ще були незначними. Така ситуація спостерігалася аж до 1999 року, коли доступ до Інтернету для 10 тис. абонентів в Києві забезпечували близько 50 провайдерів.

В 1994-1996 роках з'являються перші локальні мережі серед домашніх користувачів. Вони об'єднували кілька комп'ютерів в межах багатоквартирного будинку та використовувалися головним чином для ігор та обміну файлами. Десятиріччя потому найактивніші з них перетворяться на великих інтернет-провайдерів, які будуть забезпечувати доступ для сотен, тисяч і десятків тисяч абонентів на космічних для 90-х років швидкостях — десятках мегабіт на секунду.

Загалом український Інтернет першої половини 90-х років використовувався переважно для читання новин, спілкування в чатах та листування електронною поштою. А вже у 1996-1997 роках почали з'являтися перші українські сайти.

В 1996 році було побудовано першу міжнародну волоконно-оптичну лінію зв'язку (ВОЛЗ), яка проходила через Палермо (Італія), Стамбул (Турція), Одесу (Україна) та мала загальну протяжність 3500 км. Одночасно було відкрито ВОЛЗ “Київ-Одеса” довжиною 975 км з відгалуженнями на Кіровоград, Миколаїв і Черкаси.

Щодо швидкості українського Інтернету, то спочатку вона складала лише 2,5 Кбіт/с. Станом на 2017 рік середній показник інтернет-швидкості зріс до 50 Мбіт/с.

На початку 2000-х років в Києві налічувалося вже кілька сотень інтернет-провайдерів. Справжній же інтернет-бум в Україні почався в 2007 році, коли мережею користувалися 20% українців. В 2012 році кількість користувачів складала вже 50%.

Еволюція способів доставки Інтернету

На різних етапах становлення Інтернету його доставка здійснювалася різними способами:

• 1 етап. Dial-up — комутована лінія зв'язку, встановлювана лише на час з'єднання пристрою-передавача і пристрою-приймача. Швидкість передачі даних цим способом була дуже повільною.
• 2 етап. Виділена лінія, яка забезпечувала підключення до Інтернету за допомогою окремого каналу зв'язку. Для цього використовувався оптоволоконний або електричний кабель.
• 3 етап. ADSL — технологія, яка дозволяла перетворити кручену пару телефонних дротів на тракт високошвидкісної передачі даних і одночасно передавати кілька сигналів по одній лінії.
• 4 етап. DOCSIS — стандарт передачі даних ТВ кабелем. Перша версія DOCSIS стала доступна для українських користувачів у 2002 році, а навесні 2010 року вперше в СНД було побудовано мережу на основі DOCSIS 3.0.

Впровадження оптики

В 2008 році для надання користувачам широкосмугового доступу до Інтернету українські телеком-оператори почали використовувати оптичне волокно. Особливістю цього матеріалу є те, що всередині нього сигнал передається за допомогою світлових променів (фотонів), які дуже швидко рухаються кабелем, що забезпечує швидку передачу даних та незначні втрати інформації. А завдяки своїй високій пропускній здатності оптичний кабель дозволяє зручно підключати по одному з’єднанню і Інтернет, і телефон, і кабельне телебачення.

Загалом існують різні види оптики:

• FTTN (Fiber to the Node) — волокно до мережевого вузла.
• FTTC (Fiber to the Curb) — волокно до мікрорайону, кварталу чи групи будинків.
• FTTB (Fiber to the Building) — волокно до будівлі.
• FTTH (Fiber to the Home) — волокно до житла (квартири чи приватного будинку).

Найбільшу популярність в Україні здобули технології FTTB і FTTH. Зокрема, FTTH має перспективи розвитку в місцях з високою щільністю абонентів. А от FTTN, яка з'явилася в Україні однією з перших разом з FTTC, сьогодні переважно використовується як відносно недороге і швидке для впровадження рішення в місцях з існуючою розгалуженою “мідно-жильною” інфраструктурою, де нерентабельно прокладати оптоволокно.

Майбутнє інтернет-доступу

Зі збільшенням ”ваги” контенту та зростанням вимог до швидкості передачі даних в Україні з’являється попит на високошвидкісний Інтернет, який провайдери намагаються задовольнити. І у вирішенні цього питання допомагає відносно нова для нас технологія GPON (гігабітна пасивна оптична мережа).

GPON технологія дозволяє розвивати швидкість до 1 Гбіт/с. На додачу оптоволокно відрізняється незалежністю від електроживлення та високою стабільністю сигналу порівняно з мідним кабелем, а також дає змогу підключити декілька пристроїв від одного роутера. З огляду на ці переваги, одним з пріоритетних напрямків роботи “Макснет” наразі є модернізація власної мережі за допомогою GPON технології.

Як Харків отримав доступ до мережі

Одним з перших міст, які отримали в Україні доступ до Інтернету, став Харків. Сталося це слідом за Києвом в 1991 році. А 12 листопада 1998 року в Харкові відбулося офіційне відкриття першої української пошукової системи МЕТА.

До появи технології Wi-Fi в Харкові використовували зв'язок “dial-up”. Забезпечували його за допомогою модему, який монтували до комп’ютера, а також спеціального ваучера з унікальними логіном і паролем. Каналом зв'язку виступала телефонна лінія, а про налагодження контакту сповіщав специфічний звук модему.

Наприкінці 2000-х років почала набувати популярності послуга “зворотного дзвінка”. Принцип її роботи полягав у тому, що після встановлення з'єднання модемний пул за допомогою АТ-команди розривав інтернет-з'єднання і перетелефонував модему, який перебував у режимі очікування встановлення з'єднання з боку інтернет-провайдера. Інтернет-користувачі тих часів напевно пам'ятають картки доступу, які пропонували деякі харківські провайдери. Незважаючи на розповсюдження виділених ліній і широкосмугового доступу в Інтернет, послуга “call back” залишалася затребуваною приблизно до 2011 року.

А ще цікаво було почути розповіді співробітників компанії “Макснет” про особливості впровадження інтернет-мереж на території Харківщини. Так, Дмитро Капусто, фахівець з якості “Макснет”, пригадує, як з'являвся Інтернет на Салтівському житловому масиві, який є найбільшим в Україні:

“Перші комп'ютери у нас з'явилися десь у 2004-2005 роках. І саме тоді виникла потреба в об'єднанні їх в єдину мережу, адже приносити один до одного диски із записаними фільмами було незручно. Тоді хтось із друзів прочитав про існування такого поняття, як “локальна мережа”. І ми зацікавилися цим настільки, що купили кабель “вита пара” і з його допомогою об'єднали два комп'ютери. Пізніше ми дізналися, як за допомогою некерованих світчів об'єднати вісім комп'ютерів, і теж спробували це зробити, встановивши світч у квартирі одного з сусідів на верхньому поверсі.

Таким чином ми почали об'єднувати в мережу комп’ютери з різних під’їздів нашого багатоповерхового будинку. Але обмежена довжина кабелю не дозволяла об'єднати комп'ютери всіх мешканців з 1-го по 7-й під'їзд. Тож у нас виникла ідея встановити некеровані світчі на горищі будинку, щоб від них провести кабель далі. Але заживлення світчів потребувало електроживлення, яке було відсутнім на горищі. Тому нам потрібно було вирішити цю проблему. І ми це зробили, використавши POE — нову на той момент технологію передачі електроенергії та даних за допомогою “витої пари”.

І от коли нас було вже десь 10-11 таких об'єднаних між собою абонентів у будинку, одному з нас прийшла ідея об'єднати все в інтернет-мережу. Поступово мережа почала охоплювати сусідні будинки, а згодом розрослася на кілька мікрорайонів. Подібним чином з’являлося та розвивалося багато сучасних харківських провайдерів, і “Макснет” в їх числі.”

Володимир Лапа, фахівець із забезпечення безперебійного живлення серверних майданчиків “Макснет”, згадує про період зародження Інтернету в м.Харків наступне:

“Моя професійна діяльність в телекомунікаційній галузі розпочалася в середині 2000-х років. Робота була різноманітна: ми підключали нових абонентів і паралельно забудовували нове покриття. Інколи, щоб підключити одного абонента за його власним запитом, могли одразу забудувати весь будинок, де він мешкав. Хоча далеко не всі мешканці багатоквартирних будинків зустрічали бригади майстрів із радістю, адже на той час харків'яни ще не були масово зацікавлені в отриманні доступу до Інтернету.”

В 2007 році на базі технології “CDMA-450 REV А” в Харкові було введено в експлуатацію мережі бездротового інтернет-зв'язку. В результаті швидкість передачі даних склала 1,8 Мбіт/с.

Починаючи з 2013 року, жителі приватного сектору Харківщини отримали можливість підключати Інтернет за технологією Wi-Fi 5. А вже за кілька років для приватних абонентів стало доступним підключення Інтернету на базі GPON, а також гігабітного Інтернету.

Сучасний Інтернет у Харкові

З огляду на поточну ситуацію в місті, навесні 2022 року в Харкові було налагоджено високошвидкісний інтернет-зв'язок за допомогою супутникової системи “Starlink” від компанії “SpaceX”. Завдяки цьому якість інтернет-з'єднання значно покращилася, що дозволило користувачам (цивільним та воєнним) під’єднуватися до мережі де завгодно, навіть за відсутності електроживлення.

Наразі покриття мереж харківських провайдерів активно розширюється за допомогою сучасної технології GPON, на базі якої підключає Інтернет і “Макснет”. Це дозволяє мешканцям житлових та офісних приміщень за новими адресами отримати можливість під’єднати оптоволокно та отримати доступ до послуг швидкісного Інтернету, цифрового телебачення і телефонії.