Євген Лепеха про зростання від монтажника до керівника напряму

У компанії його знають як людину, яка звикла робити, а не говорити. Женя не полюбляє довгих розмов: якщо питання, то по суті, якщо прохання, то конкретні. Він працює в компанії вже майже шість років і його можна назвати людиною, у якої було стрімке кар’єрне зростання — починав з посади монтажника, а через рік вже зайняв керівну посаду.

Як змінилася компанія за шість років, які якості є запорукою успішної кар’єри і що об'єднує всіх співробітників «Макснет» — про це і не тільки читайте в нашому інтерв’ю з Євгеном Лепехою.

— Багато років тому Ви прийшли працювати в «Макснет»? Можете згадати, чому тоді Ваш вибір пав саме на цю компанію?

— До «Макснет» я працював в іншій компанії, там було дуже мало вільного часу, крім роботи в житті не було нічого. В один момент я зрозумів, що потрібно щось змінювати. Так я і опинився в «Макснет». Тоді тут було на порядок менше грошей, але більше вільного часу.

— З чого починалася Ваша професійна діяльність у компанії?

— Я прийшов монтажником і пропрацював на цій посаді приблизно рік. Після цього потрібно було знову щось змінювати. Якийсь час я був упорядкованцем, трохи пізніше я працював начальником бригади за цим напрямом. На цій посаді я пробув відносно недовго, після чого мені запропонували керувати техніками. В цілому вийшло трохи більше року роботи на різних позиціях, а потім посада керівника сектору ремонту та обслуговування.

— Чому Ви обрали галузь телекомунікацій? Ви отримували освіту за цим напрямом і завжди хотіли працювати в цій сфері?

— Так склалось історично (посміхається). Вчився я трохи на інше. Я за освітою програміст. Одна спеціальність — «Інженер-програміст», друга — «Аналітик комп'ютерних систем». Але з огляду на те, що під час навчання в інституті у мене були інтереси, взагалі ніяк не пов'язані з навчанням, потрібні були гроші. А сфера телекомунікацій була для мене зрозумілою, тут можна було заробляти, виконуючи недурну роботу і плюс можна було багато чому навчитися. Це було більш-менш цікаво для мене.

— Чи змінилося Ваше життя після приходу в «Макснет»?

— Так, у мене з’явилося більше вільного часу, я міг займатися чимось окрім роботи. До цього робота займала весь час — о сьомій ранку ідеш, в десять вечора приходиш додому і так шість днів, а сьомий день витрачався на те, щоб випрати речі і поспати.

— Зараз на керівній посаді у Вас стільки ж вільного часу?

— Ні, зараз такої кількості вільного часу немає. Але є свої плюси. Залишається якась свобода діяльності навіть під час роботи. Тут, керуючи чимось, я не сильно прив’язаний до місця. Керувати процесом і контролювати його можна й віддалено.

— Що в роботі Вам подобається найбільше?

— Складно відповісти. Мабуть, доступ до всіляких залізяк, можливість в них поколупатися. Ось це цікаво. Ще подобається, що я можу брати участь у прийнятті рішень. Коли можеш на щось вплинути, є більше цікавості до роботи.

— Пам'ятаєте, якою була компанія шість років тому, коли Ви тільки починали тут працювати? Що змінилося за цей час?

— Тоді для мене компанія починалася та закінчувалася отриманням наряду. Отримав наряд, пішов працювати. Повернувся, здав наряд. Все. Я не бачив, що відбувається в компанії. Ну і плюс у мене були обов'язки як у звичайного монтажника. Їх було не дуже багато, і було не зовсім зрозуміло, чим ця компанія в цілому займається. Поки я був монтажником, я не бачив, що відбувається в компанії. Зараз по-іншому. Люди більше спілкуються між собою, в компанії регулярно організовуються корпоративні заходи, періодично проводиться навчання, де присутні всі, починаючи від керівництва і закінчуючи пересічними співробітниками. Ну і плюс зараз співробітників стало набагато більше, компанія розширилася.

— У Вас було гарне кар'єрне зростання за час роботи в компанії. Ви прийшли монтажником, а стали керівником великого сектору. Чому за цей час вдалося навчитися?

— В «Макснет» я навчився практично всьому, що вмію і знаю зараз у професійному плані. Вчився я саме в процесі діяльності, це мені диктували мої службові обов'язки. Мені потрібно було розвиватися, щоб не гальмувати відділ, який мені довірили. Наприклад, раніше у мене не було ніяких навичок управління людьми. Я цим ніколи особливо не цікавився. А прийшовши сюди, мені це було необхідно для того, щоб адекватно керувати підлеглими.

— Чи складно бути керівником такого напряму?

— Так, складно. Складно бути керівником взагалі будь-якого напряму. Коли в підпорядкуванні є якісь люди, ти за них відповідаєш. Ось це і є основною складністю. У кожного є свої інтереси і погляди на те, що відбувається, і вони не завжди співпадають з інтересами компанії. Необхідно вміти спрямовувати їх у потрібне русло.

— Зазвичай говорять, що якщо людина присвятила одному місцю роботи багато років, воно перестає бути просто роботою. Чи згодні з такою думкою? Що для Вас «Макснет»?

— Так, якщо довго на якомусь місці працюєш, воно, природно, перестає бути просто роботою. З'являються якісь почуття, вже важко собі уявити перехід в якусь іншу сферу діяльності. Звикаєш до людей, які тут працюють, це стає вже частиною життя, більшою частиною життя.

— Що Ви можете назвати своїм найбільшим досягненням за час роботи в «Макснет»?

— Мабуть, це теперішній відділ техніків. Те, яким відділ є зараз, це і є моє досягнення. Більшість співробітників, які зараз працюють у відділі, я наймав на роботу. Я дивився, як вони розвиваються, і намагався на них впливати, чомусь вчити. Раніше ми періодично проводили внутрішнє навчання, але зараз більшість з них досвідчені, вони можуть між собою ділитися знаннями, і участь потрібна мінімальна в цьому процесі. Техніки самі розбираються з поставленими завданнями і, здебільшого, вони вже самостійно можуть приймати якісь рішення на місцях, не залучаючи мене або інших співробітників компанії.

— А що в цілому Ви можете сказати про колектив «Макснет»?

— В цілому говорити складно, всі люди різні, але, мабуть, загальна властивість для більшості — це активність, прагнення до розвитку. До нас не потрапляють люди, які працюють тільки заради грошей. Тут в основному ті, хто хоче чомусь навчитися. Люди, які хочуть просто заробляти гроші, йдуть на інші роботи або, як мінімум, не приживаються у нас. Для того, щоб тут прижитися і влитися в колектив, потрібно проникнутись ідеями, які переслідує компанія.